ПОЕТ СВІТОВОГО ЗНАЧЕННЯ!

Неможливо увесь час бути героєм, але завжди можна залишатися людиною.

Й. В. Гете

 22 березня 1832 року пішов з життя геніальний літератор, засновник німецької літературної мови, залишивши  нам свою спадщину у вигляді безлічі віршів, балад, п’єс, романів, наукових робіт в сфері анатомії, геології, мінералогії, фізики. 

«Vous etes un homme!» ("Ти - чоловік!") - сказав йому Наполеон, який не розкидався цим гордим званням.

Йоганн Вольфганг Гете займався в житті найрізноманітнішими речами. Алхімією і ботанікою, малюнком і живописом, юриспруденцією і оптикою, мінералогією та порівняльною анатомією, театром і музеями, теоріями кольору і еволюції, гірничорудною справою і прокладанням доріг ... Він був міністром і масоном, близьким другом імператора держави і особистим недругом безлічі діячів культури, коханим прекрасних дам і чоловіком простої жінки з низів. З «головною справою» свого життя Гете визначився лише у його кінці. І у вісімдесят років все ж дописав розпочатого в двадцять з невеликим «Фауста».

Уже в ранньому віці він знав, що має створити щось виняткове: «Що стосується мене, то я виразно усвідомлював, що повинен створити щось особливе; проте, як саме я маю це здійснити, мені не було відомо... Але я не заперечую, що, коли я думав про бажане щастя, в моїй уяві з'являвся образ лаврового вінка, який прикрашає голову поета».

Гете одним з перших виголосив світові свої ідеї: гідність людини не в її предках, не в майновому стані, а в ній самій — в її особистості, в її таланті, інтелекті й вчинках. 

Підсумовуючи свій творчий і життєвий шлях, Гете сказав у січні 1824 року: "Мене завжди вважали улюбленцем долі. Я не хочу скаржитись і нарікати на свою долю. Але насправді в моєму житті нічого не було, крім важкої праці, і я можу сказати зараз, коли мені сімдесят п'ять років, що за все своє життя й чотирьох тижнів не прожив собі на втіху. Ніби я весь час вергав на гору камінь, який знову й знову скочувався, і треба було знову його тягти на гору".

 Таланту Гете була властива універсальність. Відтворити в слові різні історичні епохи, виразити почуття сильні, часом взаємовиключні, розгадати таємниці людських вчинків, проникнути в надра природи — усе це було притаманне Гете.